Довгий час поширеною була версія, що колесо вперше виникло в
шумерській культурі Месопотамії в кін. 4 тис. до н. е. і поширилося по Євразії
та Північній Африці. Але археологічні знахідки кінця 20 ст. свідчать про те, що
механізм колеса, швидше за все, був винайдений на території Центральної Європи,
а вже звідти потрапив на Близький Схід.
Найперші зображення механізму колеса та возів знайдені на
території сучасної Польщі, Румунії та в євразійських степах. На думку фінського
вченого Аско Парполи, індолога з Гельсінгського університету, існують
лінгвістичні причини вважати, що колесо виникло в Трипільській культурі на
території сучасної України. Версію про європейське походження колеса висунув у
1990-х німецький вчений А.Хойслер. Про знахідки моделей колес у розкопках
трипільських поселень останньої чверті 5 тис. до н. е. (за тисячоліття до
відповідних знахідок у Месопотамії) повідомляв ще у 1981 р. у наукових
публікаціях румунський археолог Діну. Звідси інновація швидко поширилася по
Європі: згадки про колесо зустрічаються у поселеннях Зюшен (Німеччина),
Броночице (Польща), рештки возів знайдені у кін. 1980-х на території
Краснодарського краю Росії датуванням сер. 4 тис. до н. е.
Наступні згадки про колесо зустрічаються у Месопотамії у кін.
4-ого тисячоліття до н. е. Попередниками колеса можна вважати відомий до цього
дерев'яний коток, котрий підкладався під вантаж при пересуванні. Початково
колесо являло собою дерев'яний диск, настромлений на вісь і зафіксований
клином. Зображення санок з коліщатами (3000 р. до н. е.) знайдені в Межиріччі у
шумерському місті Урук. До 2700 року до н. е. там же з'являються малюнки возів.
У той же час шумери починають ховати своїх царів разом із колісницями. Ці
поховання відшукані в Кіші, Урі, в еламському місті Сузи. У 2-му тисячолітті до
н. е. конструкція його вдосконалюється: у Малій Азії з'являеться колесо зі
спицями, маточиною та гнутим ободом. Пізніше, у 1-му тисячолітті до н. е.
кельти для підвищення міцності коліс своїх колісниць стали застосовувати
металевий обід, котрий потім у транспортних машинах було замінено гумовими
шинами для амортизації.
Попри те, що колесо не було відомим серед цивілізацій
доколумбової Америки, деякі народи, наприклад інки, впритул наблизилися до його
відкриття. Також до приходу європейців коліс не знали корінні народи Австралії
і південної Африки.
Винахід колеса сприяв розвитку ремесел. Колесо було
застосовано у гончарному крузі, млині, прядці, токарному верстаті, у
іригаційних спорудах, на мануфактурних фабриках, родовищах тощо Застосовувалися
також водяні колеса.
Винахід колеса дав поштовх і до розвитку науки загалом. Так,
воно застосовується в астролябії та інших наукових інструментах. У механіці
широко використовується зубчасте колесо.
Важливе значення колеса у господарській сфері відбилося в
його метафоричному обожненні у вигляді «Вічного повернення», «колеса Сансари»,
реінкарнації і т. д. У різноманітних культурах колесо є символом руху сонця, у
буддизмі воно символізує закон та істину, симетричність і досконалість Дхарми,
мирні зміни. Крилате колесо асоціюється зі швидкістю, колесо колісниці — з
правлінням та владою. У греко-римській мітології колесо з шістьма спицями —
атрибут Зевса (Юпітера) як небесного бога.
Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D1%81%D0%BE#%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81
